Свята Жем, Палестина, Израїл - то релиїийна, геоірафийна и политична назва єдней часточки нашей планети, котра була жемске отечество Господа нашого Исуса Христа. Исус буя нє лєм син єдного на¬роду - израїльского або єврейского, але и житель Жеми. Народзел те у Юдеї, дзецинство и младосц пре-провадзел у Галилеї, преходзел през Самарию. У тих крайох - валалох, городох и городчикох, остали велї природни и материялни памятки котри цесно повязани з його животом, зоз животом його мацери Мариї, святого Йосифа, Йоана Хрестителя, апостолох и других познатих нам особох зоз Библиї, Ту и памятки на часи пред Исусом - геоїрафийни и тоти цо их чловек створел: гора Синай, рика Йордан, Яковова студзенка, найстарши город на швеце Єрихон, гроб Давидое, остатки Соломонового храму и велїдруги. И хто би нє пожадал пойсц до Святей Жеми, опатриц тото шицко, дотхнуц з руку, помодлїц те на святих местох ?

Ернеап Ренан, автор познатого твору „Живот Исуса", за Святу Жем гварел же то - „пията Евангелия" и вец додал же нє мож зошицким похопиц Евангелиї док ще нє видзи тоти места у котрих Исус жил. А святи Єроним, котри давно пред Ренаном длуго жил у Вифлеєму, у писме свойому приятельови Доминионови пише: „Библию вельо яснєйше похопи тот, котри зоз своїма очми видзел святи места". И йшли людзе и напавали ше на жридлох християнства, черпали зоз студзенки живу воду вири. Не лем же путовали до Святей Жеми, але познєйше, кед ше врацели, писали о тим своїм паломнїцтве. Автор єдного з перших таких записох Втерия, монахиня зоз Шпаниї. У Святей Жеми була под конєц IV столїтия. Єй запис баржей драгопис, а писала го настоятельки и шестром свойого манастира. Тот, по шицким судзаци найстарши опис єдного паломнїцтва до Святей Жеми, вола ше „Путованє Етериїдо святих местох". Треба спомнуц ище єдного паломнїка до Святей Жеми. То игумен Данило зоз манастира у Чернігове, котри у XII столїтию пришол до Єрусалиму и положел „кандило своє над Гробом Господнім за вся князя наша и за всю рускую землю". При гробе ше монах Данило модлєл не лєм за себе, але и за цали свой народ. А вец и прекрасно описал свойо паломнїцтво. Його опис прави бисер старорускей литератури.

Перши Руснаци, паломнїки до Святей Жеми, випатра були Теодор Мудри, Георгий (Дюра) Югас и Михаил Сантан зоз Руского Керестура. Було то 1882, року. їх спомина Йоан Виславски Дюров зоз Керестура у писму львовскей „Просвити" 14. марца 1882. року. Тото писмо обявел Володимир Гнатюк у своєй розправи „ Словаки чи Русини V. И мой прадїдо, паноцец Емилиян Миз, порох у Зборове на України и совитнїк Митрополитскей конзисториі у Львове, дня 5. септембра 1906. року рушел до Святей Жеми як водитель першей їрупи паломнїкох у составе велького українского паломнїцтва зоз Галичини хторе водзєл сам митрополит Андрей Шептицки. Шицких паломнїкох теди було 505, а медзи німа були и шесцеро з Бачки. Паломнїки були подзелєни на пейц їрупи и єдну подїрупу, у котрей бул 51 паломнїк Поляк. Кажда їрупа мала свойого водителя. О шицким те старал одбор хтори мал штирох членох; бул у нїм касир, технїчни директор, духовнїк, двоме хронїчаре, дириїент хору паломнїкох и єденац заменїки водительох - по двоме у каждей їрупи, а за польску подїрупу єден.

Знаме и хто були тоти шесцеро зоз Бачки, котри теди путовали до Святей Жеми. То Михайло Дясуджар, 60-рочни землєдїлец зоз Руского Керестура, Ана Дула, землєдїлка зоз Дюрдьова, Ана Костельник, 16-рочна дзивка зоз Руского Керестура, Илия Макай, 55-рочни землєдїлец зоз Руского Керестура, Ферко Надь, 76-рочни землєдїлец зоз Руского Керестура и Иля Чижмар, 61-рочна землєдїлка зоз Руского Керестура. Щкаво зазначиц же медзи паломнїками теди бул и славни оперни шпивак Александер Мишуїа зоз Києва. Року 1907. у Жовкви вишла кнїжка под назву „Як то Русь ходила слідами Данила - Пропам'ятна книга першого руско-народного паломництва в Святу Землю". Кнїжка богато илустрована, обявени у нєй и даскельо списки и реїистри, а ма 368 означени и 14 нєозначени боки. Року Божого 1977. и ми рушели по шлїдох велїх паломнїкох, та вец и по шлїдох игумена Данила, и шлїдох тих котри 1906. року були у Святей Жеми. Нажаль, я на тим путованю сцигол записац лем, три боки у єдней малей теки. А писац о тим паломнїцтве починам нєшка, 16 и пол рока познєйше... Медзитим, тото цо раз так урезане до шерца и до паметаня остава запавше. Правда, похаснуєм и литературу, але основу кнїжки творя власни дожица и нувства.

Нови Сад, на дзень Покрова Пресвятей Богородици и святого Романа, 1993. року.

***............................................... 3

ҐЕОҐРАФИЙНИ И ИСТОРИЙНИ ПОДАТКИ

О СВЯТЕЙ ЖЕМИ ..................................7

РИХТАМЕ ШЕ И - РУШАМЕ.......................... 12

У АТИНИ .......................................... 16

ТЕЛ АВИВ НАС ДОЧЕКАЛ ЗОЗ

АВТОМАТИЧНИМА ПУШКАМИ.................... 19

ЄРУСАЛИМ, ЄРУСАЛИМ.............................22

ШТЕФАНОВА КАПУРА.............................23

ХРЕСНА ДРАГА....................................28

БАЗИЛИКА ГРОБА ГОСПОДНЬОГО................32

ВО ВИФЛЕЄМИ...................................... 38

ЗОЗ ВИФЛЕЄМУ ДО ВИТАНИЇ И ДАЛЄЙ ...........42

СЛУЖБА БОЖА У БАЗИЛИКИ ГРОБА ..............47

„КЕД ЖЕ ЦЕ, ЄРУСАЛИМЕ, ЗАБУДЗЕМ..."...........60

МОЛИТВА НА ОЗЕРУ ........................73

ЯК ОТРУШИНКА У ВСЕЛЕНИ......................79